Український дизайн — не музейний експонат
Повномасштабна війна підштовхнула шукати відповідь на питання «що таке український дизайн?». В цьому сенсі, криза власної ідентифікації та не до кінця заповнене семантичне поле переносяться з життєвого на професійне. Особливо коли робота дорівнює життя, великою мірою.
Люди, які в полі мого зору займаються роботою по визначенню українського дизайну семантично, естетично та світоглядно, працюють з минулим: підіймають архіви, шукають героїв та постатей з минулого. В результаті — жменя формальних особливостей в виконанні робіт, девіації навкого того, як щось, за великим рахунком, виглядає.
Це важлива, змістовна робота, бо без минулого немає майбутнього. Комусь треба знайти силу та взяти відповідальність за пошук вчорашнього дня в українському дизайні.
Попри це, на мою думку, суттєво важливіше розгорнути обговорення та оптику всередині спільноти подалі від музейно-експонатного до агресивно-ринкового. Почати говорити про те:
- Чому зараз важливо створювати більше дизайну в Україні,
- який створить для міжнародного споживача додаткову вартість та цінність,
- а не розкаже про формальні деталі та особливості української кирилиці або які написи на стінах стали основою нашої символіки.
Дизайн як дисципліна не змінився. Це все ще професія про додаткову цінність, прибуток, досягнення результатів, донесення певного повідомлення дуже конкретним чином. Вибачте, якщо ви не згодні та рятуєте дизайном світ або лікуєте серця людей красою: це все одно підгодовує економічно-капіталістичну машину, і це — чудово.
Не вдаючись до семантичного насилля, хочеться сказати, що намальовані в минулому банкноти, герби, обкладинки та будь-які інші речі за відсутністю відкритого ринку та конкуренції — це в найкращому випадку декоративне мистецтво, а не дизайн.
Український дизайн — це буквально те, що продається, показується та використовується за межами нашої держави. Що змінює життя людей деінде, а не тільки тут. Що обговорюється отам за океаном, а не тут. Це компанії, чий дизайн існує у всесвітньому контексті, вирішує задачі, змінює думку та несе реальну користь. Як і будь-який інший національний дизайн: скандинавський, італійський, німецький тощо.
Крок за кроком, слово за словом, піксель за пікселем. Бренди одягу, мобільні застосунки, соціальні проєкти, медіа-ресурси. Без екскурсій в минуле та безкінечних повільних танців навколо одних і тих самих людей. Але з такою несучою силою, яку неможливо ігнорувати.
В цьому сенсі, хочеться похвалити компанії, дизайнерів, підприємців, креативників та людей інших професій, які стають українським дизайном не на словах, а на ділі, тут і зараз: прив'язуючись не до форми, а до створення продукту феноменальної якості, та озвучених назовні внутрішніх принципів.
По цьому і мають впізнавати український дизайн. Це те, що ми запустимо сьогодні, завтра, та скільки нам відведено часу займатись цією роботою. Він — в теперішньому та майбутньому, але не минулому.